GALA SOBOL December. Igor is returning from work. 2006. Mixed media. 21×29,7 (8 1/4 x 11 7/8 in) // Грудень. Ігор повертається з роботи. 2006. Мішана техніка. 21×29,7

 

December. Igor is returning from work

Once we talked with our friend Igor
about wonderful winter weather which came.
And Igor said
how he was coming back home, stopped
and enjoyed the beauty of falling snow in the light of a lantern.

And I drew this moment.
And the place where it all happend.
It was in Kharkiv near Academican Pavlov Metro Station.
There is such a walkway there.

For this several years which passed since that time,
some trees had time rather to grow,
others – totally to grow old, and they was cut down;
Igor got married and now has a son,
who is going to school next year;
the landscape in the distance changed:
many new shops was built.

But snow exactly so beautiful falls like then.

 

Грудень. Ігор повертається з роботи

Одного разу ми розмовляли з нашим другом Ігорем
про чудову зимову погоду, яка настала.
І Ігор розповів,
як він, повертаючись додому, зупинився
і насолоджувався красою падаючого снігу у світлі ліхтаря.

І я намалювала цей момент.
І те місце, де все це відбувалося.
Це в Харкові біля станції метро «Імені академіка Павлова».
Там є така алея.

За ці декілька років, що пройшли з того часу,
одні дерева встигли підрости,
а інші – зовсім постаріти, і їх зрубали;
Ігор одружився і тепер має синочка,
який вже збирається до школи в наступному році;
пейзаж вдалині змінився:
було побудовано багато нових крамниць.

Але сніг спадає так само прекрасно, як і тоді.

 

YAROSLAV SOBOL Death that is asleep. 2003. Oil on masonite. 18х24 (7 1/8 x 9 1/2 in) // Смерть, що спить. 2003. Масоніт, олія. 18х24

At one point I felt very heavy tiredness from a great number of deaths of acquaintances and strangers. I imagined how much hard minutes and grief these deaths carried. I wanted to do something for these people, somehow to calm down them. These, somewhat children thoughts, gave impetus for the creation of the painting “Death that is asleep”. I understand that it is an absolute Utopian idea – to lull to sleep the death. So a child, who can’t anyhow help grown-ups, is trying to raise their sad mood by a smile. And very often it is possible.

On the other hand, if the death fell asleep by a carefree baby’s dream, may be she the day before had a lot of work?

 

В якийсь момент я відчув дуже сильну втому від величезної кількості смертей знайомих та незнайомих людей. Я уявив, скільки важких хвилин та горя принесли ці смерті. В мене з’явилось бажання що-небудь зробити для цих людей, якось їх розрадити. Ці, в чомусь дитячі думки, дали поштовх для створення картини «Смерть, що спить». Я розумію, що це абсолютно утопічна ідея – приспати смерть. Так дитина, яка нічим не може допомогти дорослим, хоч посмішкою намагається підняти їх сумний настрій. І дуже часто їй це вдається.

А з іншого боку, якщо Смерть заснула безтурботним сном немовляти, то, мабуть, напередодні в неї було багато роботи?

 

GALA SOBOL He. 2004. Ink on paper. 19×13 (7 1/2 x 5 1/8 in) // Він. 2004. Туш, папір. 19×13

 

GALA SOBOL She. 2004. Ink and watercolor on paper. 19×13 (7 1/2 x 5 1/8 in) // Вона. 2004. Туш, акварель, папір. 19×13

 

YAROSLAV SOBOL Head that sings. 2001-2002. Oil on canvas. 45х60 (17 3/4 x 23 5/8 in) // Голова, що співає. 2001–2002. Полотно, олія. 45х60

People go to God by different trails. Each has one’s own. Ukrainian nation has the winding and thorny path. It meets too much cheats, aggressors and traitors on it. This is a question to the Ukrainians in the end, what fields and valleys they lay this path. It surprises another. How does the unhappy, worn out and beheaded Ukrainian soul still sing?

Різними стежками люди йдуть до Бога. У кожного вона своя. В української нації вона хвиляста та терниста. Занадто вже багато шахраїв, насильників та зрадників зустрічається на ній. Це, врешті-решт, питання до українців, – якими полями та долинами вони цю стежку прокладають. Дивує інше. Як та нещасна, змучена та обезголовлена українська душа ще й досі співає?